Прогнозований пшик

Минув довгоочікуваний саміт країн НАТО. Подія на яку в Україні покладали великі надії не лише політик, а й пересічні патріоти. Сподівалися на велику підтримку нашої країни, на те, що Росію поставлять на місце, нам дадуть зброю. Дехто навіть сподівався, що Україну де-факто приймуть в Альянс.

На те, що подібні сподівання марні, вказували позиція Німеччини, Франції та Польщі. Квасневський озвучив позицію свого уряду, натякнувши, що чекати Україні нема чого. Президент Франції назвав Росію партнером, який лише зрідка дозволяє собі використовувати силу. Міністр закордонних справ Німеччини Штайнмайєр неодноразово закликав зняти з РФ санкції. Зусилля друзів Путіна дали очікувані наслідки - Україна не отримала майже нічого.

Прогнозовано НАТО висловив стурбованість з приводу Кримлівської агресії, закликав РФ повернути Україні незаконно анексований Крим, вивести війська з Донбасу і взагалі поводити себе добре. Як реагує Москва на такі заклики всім відомо: наші північні сусіди з імперськими амбіціями поважають лише силу.

Окрім прогнозованої моральної підтримки нам дадуть дещо матеріальне. З преси відомо - Україні нададуть засоби для посилення кібербезпеки. Звісно це дуже важливо, адже на відміну від ворога, який заздалегідь готувався до війни на всіх напрямках, наша держава наївно розраховувала на Договори про дружбу та співробітництво, Будапештський Меморандум та інші. Тепер ми на власній шкурі знаємо чого варті запевнення в дружбі від РФ, тому за таку допомогу маємо бути вдячні. Адже це допоможе захистити наш кіберпростір від російських хакерських спецслужб.

Але цього, звісно, замало аби переломити хід подій. Обіцянки допомогти з розмінуванням Донбасу, це добре, але його ще треба повернути. Навчання і консультації з реформ в армії - це також непогано, але теж не рятує наших бійців, які протистоять ворогу, що озброєний набагато краще. Нашій армії нема чим відповісти на атаки ударних БПЛА; нічого протиставити високоточним мінам, новітнім засобам радіоелектронної боротьбі, високоточним снарядам для гаубиць.

І тут десяток самохідних гармат, на зразок американських Паладинів, із боєзапасом Ескалібурів, та кількасот Джавелинів вартували б набагато більше ніж консультації та співчуття. Адже вони швидко могли б збити пиху з російських терористів.

На жаль можна констатувати перемогу друзів Путіна і провал нашої дипломатії.

На щастя у нового московського царя з головою не все добре. Аби він не провокував країни НАТО, Україна могла не отримати взагалі нічого. Але РФ так налякала натівців своїми погрозами та непередбачуваними діями, що очільники альянсу вирішили - настав час зміцнюватися. І після багатьох років скорочення військових витрат, прийнято рішення їх збільшити.

 Також в Европі розмістяться додаткові сили НАТО, системи ППО яким РФ нічого протиставити; біля кордонів агресора з’явилися Ф-35 та Ф-22, які здатні знищити ППО і авіацію ворога за лічені хвилини; навіть озвучений намір розмістити а Балтійських країнах рейкову гармату, а тут вже й Іскандери не допоможуть.

Крім цього НАТО пообіцяло Україні обмежену допомогу. Так аби і Путіна не дуже дратувати, і нашій країні допомогти триматися. По поки жива наша держава руки Москви зв’язані, а як впаде - тисячі танків агресора з’являться на кордоні Польщі. А це вже не жарт, адже сценарій Донбасу та Криму для Варшава цілком ймовірний. Друзів Путіна там вистачає.

Також Україна підписала два договори про військову співпрацю. З Канадою і Польщею. Деталей звісно я не знаю, але можу зробити припущення щодо останнього. Полякам потрібні ракети "повітря-повітря" для літаків, що лишилися з часів совка. В РФ вони купити їх не можуть, бо Україна припинила поставки систем керування до країни-агресора. З другого боку Варшава має купу застарілого радянського озброєння від якого воліє позбавитися.

Єдину реальну допомогу, за моєю думкою, ми отримаємо від Канади. Але це не має жодного відношення до саміту альянсу.

О. Крот